"Я не знаю, чого хочу", "Просто мені погано", "Порадили звернутися" - знайомі фрази? Саме вони часто ставлять початківця в глухий кут.

На міні-семінарі розберемося, чому відсутність чіткого запиту не є перешкодою для роботи, як розпізнати справжній запит клієнта та яку опору для терапевта дає символдрама. Поговоримо про практичні орієнтири для перших сесій і можливості професійної підтримки в колі колег.

Очікування клієнта про «миттєве полегшення» та синдром самозванця у терапевта-початківця часто створюють ілюзію, що сесія пройшла успішно лиш тоді, коли клієнт іде з усмішкою або інсайтом. Але чи так це насправді?
На цьому міні-семінарі ми розберемо реалістичні та професійні критерії ефективності сесії. Ви дізнаєтесь, чому сльози чи мовчання клієнта - це іноді величезний прогрес, як помітити невидимі маркери вдалої роботи та як екологічно оцінювати власну присутність у процесі, не вимагаючи від себе "дива за 50 хвилин".

Кабінет психолога часто перетворюється на епіцентр стихії. Що ви відчуваєте, коли клієнт поруч із вами починає не просто плакати, а кричати від гніву, заходитися від розпачу або занурюватися у глухий, паралізуючий афект?
Що відбувається всередині вас, коли в голові спалахує панічна думка: "Я безпорадний. Що мені робити прямо зараз?"
Найважчий іспит для терапевта-початківця - не на знання теорії. Це здатність витримати інтенсивність чужого болю, не впадаючи в агресію захисту (бажання терміново «полагодити» чи заспокоїти) і не закриваючись емоційною стіною відсторонення.

На цьому міні-семінарі ми відверто поговоримо про те, про що часто мовчать у підручниках - про тривогу самого терапевта. Ми легалізуємо ваші почуття, окреслимо чіткі межі втручання та знайдемо реальну професійну точку опори.

Коли я тільки починала практику, мене дуже лякала тиша в сесії. Хотілося її заповнити: поставити ще одне запитання, щось пояснити, якось “зрушити” клієнта з місця. Часто виникало відчуття, що я щось роблю не так, що клієнт закрився, а терапія ніби нікуди не рухається.
Це дуже знайоме початківцям: клієнт мовчить, відповідає коротко, каже “я не знаю, що вам розказувати”, здається відстороненим. І тоді всередині терапевта може з’являтися тривога: “Я не допомагаю”, “Я недостатньо компетентна”.
На міні-семінарі ми розберемось, що насправді може відбуватися в такі моменти. Як відрізнити терапевтичну паузу від справжнього застрягання? Що робити з мовчанням, опором клієнта і власною тривогою терапевта? Як не поспішати “рятувати” сесію, але й не залишатися безпорадним?
Окремо поговоримо про те, що може стати опорою для терапевта: як м’яко повернути рух у процес, не тиснучи на клієнта і не руйнуючи контакт.
Цей міні-семінар для тих, хто тільки починає практику і хоче навчитися витримувати тишу, бачити її можливий психологічний зміст і знаходити опору там, де спочатку здається, що “нічого не відбувається.

Якщо ви щойно закінчили навчання, робите перші кроки у приватній практиці або відчуваєте тривогу перед зустріччю з клієнтом - цей міні-семінар створений для вас.

Що чекає на вас у просторі зустрічі?
Розглянемо типові "пастки початківця": 
 1. "Тривога порожніх рук" та прагнення до невротичної "всемогутності".
 2. Затоплення контрпереносом через слабкість функції контейнування.
 3. Страх утримання сетингу та розмивання кордонів.
 4. Сприйняття опору клієнта як особистої нарцисичної вразливості.
 5. "Синдром самозванця" у фінансових питаннях та знецінення власної праці.
Не просто розглянемо труднощі, а розкриємо їхній прихований психологічний зміст (суть проблеми) і неминучі наслідки для терапевтичного альянсу й ментального здоров'я самого психолога (апатія, вигорання, руйнація терапії).
Поговоримо про вихід із кризи початківця та окреслимо чіткі орієнтири для стабілізації практики.